У кожного з нас унікальна доля, подарована нам Богом. Припиніть порівнювати себе з іншими. Не намагайтеся повторити успіх сусіда. Ви унікальні. Будьте собою. Вибирайте свій шлях назустріч щастю.
Коли Вадим і Юля тільки-но познайомились, кожен з них по-своєму переживав важкий період свого життя. Вадим – болісне розлучення з нареченою, Юля – проблеми зі здоров’ям. Але саме в цій тендітній дівчині хлопець знайшов таку необхідну йому підтримку. Юля розуміла Вадима з півслова і завжди співчувала його переживаннями. Хоча самій дівчині тоді було ще гірше: багатолітня боротьба за повноцінне життя привела Юлю до повного відчаю і думок про смерть.
Знакова зустріч
Саме про свій відчай Юля написала в інтернеті. В березні 2009 року на одному із сайтів в чаті з’явилося повідомлення: допоможіть мені, я не хочу жити! Будемо відверті, скільки таких закликів про допомогу залишились непоміченими? Та Юлі пощастило: на її біль відгукнулась Наталя Жуковська. Будучи людиною творчою, Наталя одразу звернула увагу на Юлині вірші і завела з дівчиною віртуальний діалог. Слово за слово з’ясувалося, що Юля із задоволенням дивиться передачу "Дім Живих історій", а її давня мрія – зустрітися з ведучими цієї програми, Миколою Лозовським та Оксаною Ратушною. Хтось скаже, пощастило, хтось – збіг обставин, але на той момент здавалося дивом, що Наталя особисто знала цих ведучих і пообіцяла організувати з ними зустріч.
Вже за два тижні Юля приймала у себе гостей: той день став для неї незабутнім моментом. На пам'ять про зустріч дівчина підписала і подарувала Миколі Лозовському збірку своїх віршів.
***
Когда хочешь любить — любишь,
Когда хочешь дарить — даришь,
Когда хочешь ходить — ходишь.
Но бывают минуты такие,
когда хочешь ходить и не ходишь…
Від болю до дива
Саме в своїх віршах дівчина могла сказати те, що хвилювало її багато років. Юля ніколи не знала іншого життя, крім життя у візку. Травма, яку дівчина отримала під час народження, назавжди зробила з неї людину з обмеженими можливостями. Олександра Василівна, мама Юлі, і до цього часу з болем згадує про те, як вперше дізналася про діагноз доньки – тяжка форма ДЦП. Мамі довелося прикласти безліч зусиль, аби Юля змогла хоча б самостійно сидіти. Але найстрашнішим були думки про майбутнє доньки, то ж Олександра Василівна зі сльозами на очах молилась тільки про одне, щоб сталося диво…
Такого ж дива очікувала і сама Юля: більш за все на світі вона мріяла про особисте щастя. Їй, як і будь-якій дівчині, хотілось кохати і бути коханою. Та чи могла вона сподіватися на це?
— Бог тебе любить, пам’ятай про це, звернись до Нього, і Він тобі допоможе, –відповіла тоді Наталя.
Спілкування з Наталею вдихнуло в дівчину життя: Юля прислухалась до слів нової знайомої. Та коли в її житті з’явився Вадим, дівчина навіть не здогадувалась, що це і є відповідь Бога на її молитви.
Оголені почуття
Вадим з’явився в її житті раптово: познайомились в інтернеті, спілкувалися в чаті, і непомітно для самих себе, потоваришували. Вадим вже знав, що Юля не може рухатися, та це його не лякало.
Якийсь час Вадим звикав до того, як Юля розмовляє, бо через свою хворобу дівчина не зовсім чітко вимовляла слова. Вадиму доводилося вивчати її мову. Щоденне спілкування стало для них необхідністю. Майже щодня Вадим приїжджав до дівчині та возив її гуляти в парк. Юлина мама турботливо пригощала їх чаєм, радіючи, що у доньки з’явився товариш.
Та згодом стало зрозуміло, що дівчина та хлопець вже не просто товаришують. Юля першою відважилася зізнатися хлопцеві в коханні. Для Вадима це стало несподіванкою. Але незабаром він відповів дівчині взаємністю.
Вадима не бентежило те, що він – абсолютно здоровий хлопець, а його обраниця – у візку. Він точно знав, якщо людина любить по-справжньому, то ні соціальне положення, ні зовнішня краса, ніщо інше значення не має. "Якщо любов від Бога, то людина буде щаслива", – був переконаний Вадим.
Поворотний момент
Коли Вадим запропонував Юлі руку та серце, це стало повною несподіванкою не тільки для її мами. Звістка про одруження єдиного сина просто шокувала батьків Вадима. В сім’ї Лосицьких зрів величезний скандал: ні мати, ні тим більше батько не хотіли миритися з вибором сина. Дійшло навіть до того, що заради "спасіння" сина, батьки були готові замкнути його в психіатричній клініці. Коли Вадим дізнався про це, то зрозумів, діяти потрібно швидко.
— Ми попередили Юлину маму, що просто йдемо прогулятися, а самі поїхали на вокзал та купили квитки на потяг до Житомира, – згадує Вадим.
Саме там вони провели найромантичніші дні в своєму житті: щоб зробити Юлі пропозицію, Вадим орендував кафе тільки для них одних, на останні гроші купив обручку.
— Було дуже красиво, на столі стояли дві свічки, я встав на коліна і запропонував Юлі руку та серце. Вона згодилась, – усміхається Вадим.
Було б неправдою сказати, що у Вадима не виникали сумніви щодо одруження. Він розумів, що тепер йому доведеться жити практично за двох. Був період, коли йому не давали спокою думки: навіщо вона тобі потрібна, тобі буде тяжко за нею доглядати, знайди собі здорову дівчину. Та як тільки Вадим прийняв рішення, всі страхи зникли.
— Я люблю Юлю, і я послухався не розуму, а серця, – ділиться найпотаємнішими думками Вадим. – Я зрозумів, що коли ти служиш людині, потрібно вміти себе контролювати і мати терпіння. Зараз я зовсім інша людина, не такий, яким був раніше.
1+1=2
Новина про те, що скоро їх буде троє, зробила молоде подружжя ще щасливішим: адже про це вони навіть не могли і мріяти. Радість очікування затьмарювали лише медичні прогнози. Лікарі, щоб зняти з себе відповідальність, змусили Юлю отримати дозвіл на пологи в Міністерстві охорони здоров'я. Ці дев'ять місяців стали справжнім випробуванням для майбутньої мами, і Вадим ані на крок не відходив від дружини. Це був дуже напружений період в їх житті: Вадим дуже втомлювався, але здоров’я Юлі хвилювало його більше, ніж власне.
Всупереч всім жахливим прогнозам Юля вчасно народила абсолютно здорового малюка. І першими обіймами, в яких опинився маленький син, стали обійми батька.
Перший час всі турботи про новонародженого сина звалилися на батьківські плечі: Вадим годував, пеленав малюка, ходив з ним на прогулянки. Адже Юля не могла цього зробити, вона сама потребувала догляду.
— На жаль, Юля не може обійняти сина, зате б бачили ви, як Артур обіймає свою маму, – усміхається Вадим. – Це потрібно кожній людині побачити хоча б раз в житті.
Маленький миротворець
Маленький Артур приніс в дім Лосицьких не лише щастя, а й мир. Батьки Вадима, дізнавшись про народження хлопчика, відкинули в бік всі амбіції і з подарунками приїхали побачитися з онуком. У новоспечених дідуся та бабусі вистачило мудрості попросити у невістки пробачення за те, що колись забороняли своєму синові одружуватися з нею. Артур з легкістю розтопив лід в їх серцях, і вони вже не уявляють свого життя без цієї маленької, але такої важливої людини. Вони своїми очима побачили, що їх син дійсно щасливий.
— У нас вдома Божий мир та порядок, це найбільше благословення від Бога, коли в сім’ї панує любов, затишок, спокій і тиша. Коли ти йдеш додому, і знаєш, що на тебе там чекають, – усміхається Вадим.
Коли у Юлі запитали, що для неї головне в житті, вона відповіла, не вагаючись: "Я дуже кохаю свого чоловіка, в ньому я бачу Ісуса. Коли мене обіймає чоловік, мене обіймає Бог. Тому я дуже вдячна Богу, що в мене є Вадим".
Історія Вадима та Юлі Лосицьких – унікальна. Їм вдалося пізнати таїнства справжньої любові, Любові, яка не шукає свого, яка не прагне володарювати, але віддає всю себе до кінця. І така любов можлива лише з Богом.
СЛУХАЙТЕ СВОЄ СЕРЦЕ, як Юлія та Вадим Лосицькі
У кожного з нас унікальна доля, подарована нам Богом. Припиніть порівнювати себе з іншими. Не намагайтеся повторити успіх сусіда. Ви унікальні. Будьте собою. Вибирайте свій шлях назустріч щастю.
