Почніть цінувати кожну хвилину свого життя. Навчіться мужньо сприймати будь-які випробування долі. Важкі обставини змінюють нас, роблять сильнішими. Не сприймайте життя як білі та чорні смуги. Будьте мудрими. Відкрийте для себе радість кожного дня.
Світлана Співакова – громадський діяч, співзасновник фітнес-клубу FitCurves та міжнародного руху "Місія в бізнесі". Народилася в місті Вишневе Київської області. За фахом – економіст–соціолог праці. В 1993 році відкрила один з перших салонів краси в Києві, а в 2001 організувала консалтинговий центр з підготовки майбутніх власників, директорів та персоналу салонів краси, SPA і фітнес-центрів. В 1995 році стала християнкою.
Цілеспрямованість завжди була ключовою рисою Світлани Співакової. Дівчина впевнено ставила перед собою цілі та йшла до них, легко долаючи перешкоди. Але найбільше Світлані хотілося змінити світ на краще. Втілювати свою мрію в життя Світлана вирішила буквально: відкрила в Києві салон краси.
З Глібом Світлана зустрілася на вулиці. Вона все ніяк не могла знайти потрібну адресу, тож звернулась по допомогу до чоловіка, який щойно вийшов з автівки. Та зустріч стала початком дивовижної історії кохання. Напевно, то було кохання з першого погляду. Стосунки Гліба та Світлани розвивалися стрімко, неначе в кіно. Вже через три дні після знайомства він запропонував їй руку та серце. А три місяці потому вони одружилися. В той день Світлана відчувала себе найщасливішою дівчиною на світі, та не здогадувалася, які випробування чекають на них попереду.
Гроші не пахнуть
В матеріальному плані молода сім’я ні в чому собі не відмовляла. "Улюбленці долі", можна було б сказати, дивлячись на їх життя, проте лише Світлана знала, якою ціною даються їм гроші. Гліб легко орієнтувався в бізнесі, і як тільки в країні почали з’являтися нічні клуби, він одразу ж знайшов джерело прибутку. Робота вимагала від нього постійної присутності, і Світлана все частіше лягала спати одна. Чоловік повертався додому під ранок, і було помітно, що його втома зовсім не від роботи. На всі претензії дружини у чоловіка було лише одне виправдання: мовляв, така специфіка його бізнесу. Світлана страждала і, в душі мріяла, що колись Гліб стане іншим, що в неї вийде його змінити.
— Він міг повернутися додому напідпитку, кричати на мене, а наступного ранку щиро просити пробачення, загладжуючи провину красивими словами та міцними обіймами, – згадує Світлана. – І кожного разу я вірила, що це було востаннє.
Однак після кожного "останнього" разу був наступний, за ним – ще один. Його "щирі" слова були порожніми обіцянками: Гліб навіть не намагався нічого змінити. Навпаки, чим далі, тим серйозніші проблеми приносили великі гроші. На вулиці були горезвісні 90-ті. Гліб займався ризикованим бізнесом. І до необхідності миритися з нічними зникненнями Гліба у Світлани додався страх за його життя.
— Він почав боятися залишатися один, у нього з’явилося багато охорони, – Світлана з болем згадує той час. – Окрім того, нічне життя і постійні стреси призвели до того, що Гліб почав вживати наркотики.
Світлана дивилася на чоловіка і вже не бачила перед собою того Гліба, за якого вона виходила заміж. Це була абсолютно чужа, віддалена, замкнена на власних страхах і потребах людина. Навіть народження доньки не змусило його переглянути свою поведінку. Стосунки між подружжям стали дуже напруженими. Світлана почала думати про розлучення, хоча ця думка завдавала їй неймовірного болю: як же так, чому у неї, такої успішною і вольової, нічого не вийшло?!
З безодні до неба
З кожним днем Світлана все болючіше усвідомлювала, що не може нічого вдіяти, і лише з жахом спостерігала, як її чоловік добровільно спускається до безодні. Гроші та нічні клуби більше не приносили задоволення, а лише спустошували його. Нічого більше не могло його здивувати, захопити, освіжити відчуття. Розваги, алкоголь, клуби: все було банальним, вже пережитим і набридлим. І тоді один знайомий запропонував йому несподіваний проект — забезпечувати їжею самотніх людей похилого віку. Це було щось зовсім інше, нове і незвичне. Так, займаючись благодійністю Гліб почав хоч якось заповнювати порожнечу, що утворилася в його душі. Цей самий знайомий часом розмовляв з Глібом про життя, про призначення людини в ньому та про… Бога. Ці розмови довго залишалися для Гліба лише порожніми філософствуваннями, доки одного разу вночі він не прокинувся від жахливого сну, з відчуттям незрозумілого страху. Це був переломний момент у його житті, коли він зрозумів, що так далі тривати не може, що з перспективного, активного життєлюба він перетворився на бездушну машину, яка живе, розважається, заробляє гроші за інерцією. Але він так більше не міг. Своїми амбіціями, гонитвою за наживою та сумнівними задоволеннями він вбивав у собі особистість, вбивав усе людяне і прекрасне. У нього залишився шанс. Та ніч до деталей запам’яталася Світлані. Гліб плакав і кричав до Бога: "Якщо Ти є, врятуй мене!" І Бог його почув. Та ніч змінила його життя.
— Я отримала зовсім іншого чоловіка, – говорить Світлана. – Це було диво, тому що після цього все моє життя одразу змінилося. Він відмовився від алкоголю, від наркотиків, від розпусти. Він ніби знову покохав мене. Але покохав зовсім інакше: без недомовок, пересторог, нічого не вимагаючи і не обертаючись на минуле.
Лише за одну ніч Бог зміг зробити те, що не виходило у Світлани протягом трьох років подружнього життя. І тоді Світлана збагнула всю силу Господньої любові, яка здатна творити дива, і повірила, що і її Бог любить так само.
— Я пережила момент, коли Бог торкнувся й мене, і це були хвилини мого покаяння, – зізнається Світлана.
Для їхньої родини настали зовсім інші часи: Гліб продав нічні клуби, зайнявся доброчинністю. Тепер, вирушаючи у відрядження, він часто брав з собою дітей – так він намагався надолужити згаяний час.
Того дня він узяв з собою лише старшу дівчинку – Настю. Сина Світлана залишила вдома.
— Чоловік виїхав о шостій ранку, аварія трапилася через дві години, – неохоче згадує хронологію того трагічного дня Світлана. – Була ожеледиця, машину повело і вона перевернулася. Настя вилетіла з машини.
Про смерть маленької доньки Світлана дізналася лише під вечір від самого Гліба, і в один момент зненавиділа чоловіка. Вона була впевнена, що дитина загинула з його вини, бо вранці просила не брати доньку в дорогу, та Гліб не послухався. Чому він залишився живим, а її донечку вже не повернути?
Поховавши дитину, Світлана впала в депресію. Вона не знала, як далі з цим жити. У відчаї жінка буквально чіплялася за свою віру і зі сльозами молилася Богові. І знову Його допомога зробила те, чого не зміг зробити ніхто.
— Я вірю, що мені Бог тоді говорив: у тебе є вибір, – переконано говорить Світлана. – Одна дорога, коли ти просто більше не зможеш нікого любити. А інша, коли ти почнеш цінувати тих людей, які сьогодні поруч з тобою, коли ти перестанеш жити минулим.
Поступово Світлана повернулась до життя й інакше подивилася на стосунки з чоловіком.
— Я довго не могла забути всі зради, що були в нашому житті. Я не могла відпустити колишні образи, не довіряла йому, гадала, що рано чи пізно все повернеться, – говорить Світлана. – Але саме після тієї трагедії я зрозуміла, що ми з ним разом навіки, що нам не можна розлучатися. І ми почали вчитися будувати стосунки заново. Тепер настала моя черга покохати чоловіка так, як Господь допоміг йому покохати мене.
Вірочка і віра
Співаковим вдалося зрозуміти і пробачити одне одного. Переживши смерть доньки, Гліб і Світлана ще більше зблизились, народили один за одним двох чудових синів. Та Світлана все одно мріяла про дівчинку. Нова вагітність стала для подружжя черговим випробовуванням: під час обстеження батькам повідомили, що у майбутньої дитини серйозні проблеми зі здоров'ям. На думку медиків, кращим виходом із ситуації був би аборт, але Гліб і Світлана вирішили народжувати.
— Півроку я ходила по лікарнях, і кожен лікар лише повторював винесений вирок, – зітхає Світлана. – І коли дівчинка народилася, єдиним моїм бажанням було почути, що трапилося диво, що з нею все в порядку і вона житиме.
Тоді здалося, що дива не трапилось: всі прогнозовані лікарями "жахи" лише підтвердились. Але коли через півроку, всупереч усім діагнозам, дівчинка почала розвиватися і ходити, лікарі лише розгублено розводили руками: вони не могли це пояснити. А Світлана і Гліб не втомлювалися дякувати Богові за диво і вірили, що все буде добре, адже не дарма вони назвали дівчинку Вірою. Вірочка навчила Світлану і Гліба цінувати та любите те, що є тут і зараз. Дала їм зрозуміти, що у кожної людини є своя місія на землі. Вона пішла до свого Небесного Батька, проживши всього чотири роки, та за цей час зуміла назавжди примирити своїх батьків.
Зміна пріоритетів
Переживши смерть дітей, зради чоловіка, втрати та розчарування, Світлана зрозуміла своє справжнє призначення – вона повинна допомагати таким самим жінкам, якою колись була сама.
— Більшість дівчат вважає, що маючи гроші, можна бути щасливою. Та я і сама колись так думала. Але це не так. У моєму оточенні багато людей, що мають дуже багато грошей, але вони нещасні. Жінки просто звикають до чоловічих зрад, аби лише мати якість матеріальні блага, – відкриває другий бік забезпеченого життя Світлана. – Якби не Бог, нашої сім’ї вже б не було. Я дуже вдячна Богу за наших синів і за нашу доньку, яку Він привів у наш дім два роки тому.
Втративши рідних дочок, Світлана і Гліб вирішили взяти дівчинку з притулку – тепер в їх сім’ї підростає Божена. А Світлана щиро дякує Богові за все хороше і погане, що з ними трапилось. І не втомлюється говорити спасибі своєму чоловікові. Бо саме з ним вона стала тією, якою знають її мільйони співвітчизниць. Світлана – успішна в бізнесі і служінні, мама 4-х дітей, відома спікер і лідер. Її особиста історія подолання життєвих труднощів часто надихає інших жінок, яких спіткали схожі проблеми та втрати.
Сьогодні у Гліба і Світлани Співакових є спільна мрія: написати книгу про своє життя.
— Ми мріємо про те, що колись наші онуки відкриють цю книжку і прочитають про те, як їхні бабуся та дідусь йшли шляхом випробувань. І щоб те, що вони прочитають, стало для них джерелом сили та віри в Господа, – ділиться планами на майбутнє Гліб.
Всі важкі обставини нашого життя сприяють зростанню. Коли ви це зрозумієте, в вашому житті з`явиться більше яскравих кольорів.
ЖИВІТЬ ТУТ І ЗАРАЗ, як Світлана та Гліб Співакови
Почніть цінувати кожну хвилину свого життя. Навчіться мужньо сприймати будь-які випробування долі. Важкі обставини змінюють нас, роблять сильнішими. Не сприймайте життя як білі та чорні смуги. Будьте мудрими. Відкрийте для себе радість кожного дня.
